Крокуючи вулицею далі, потрапляємо у іншу оселю – це садиба із села Лашківка Кіцманського району, збудована в 70-х рр. ХІХ ст. У дворі бачимо багато добротних господарських споруд. Стайня для утримання худоби зрубної конструкції, дбайливо обмащена глиною та побілена. До стайні прибудована стодола, шальована дошками. Дах будівлі чотирисхилий покритий очеретом. В стодолі встановлено столярний верстат з різними інструментами для обробки дерева.
В глибині двору – карник – хлівець для свиней та курник збудовані із дерев’яних колод. Справа від хати розміщується комора – споруда каркасної конструкції на стовпах у закид. В ній зберігали посуд, полотно, речі хатнього вжитку, а також продукти харчування, зерно та крупи. Біля комори криниця з дерев’яним цямринням, під дашком. Поряд – майстерно виплетена із лози кошниця. Матеріали, що їх використовували для будівництва, та самі споруди свідчать про добробут господаря . Це обійстя селянина середнього достатку.
Хата типова трикамерна зрубна, ззовні та зсередини стіни обмащені глиною та побілені. Має кам’яний фундамент, на якому покладено дубові підвалини, приховані під глиняною призьбою. У вінці зрубу вбивались клинці для закріплення змішаної з соломою глини. При обмащуванні виступи зрубу утворювали своєрідні пілястри.
Дах будівлі традиційно чотирисхилий , вкритий очеретом. Долівка глинобитна. Стеля дере’вяна, мита. Планування типове : хатчина-сіни-велика хата. Вхід знадвору прямо до сіней , де за звичай, зберігали господарські речі , посуд, продукти харчування. Зліва хатчина – невелике за площею приміщення трохи більше 10 квадратних метрів зі спареними вікнами на вісім шибок. Тут мешкала вся родина. Справа від входу піч, поряд, як годиться, постіль з жердкою для одягу. Вздовж чільної та причілкової стін – лави та стіл, на причілковій стіні – образи .
У великій хаті завжди більш просторо. Інтер’єр типовий, але є певна особливість, а саме піч, яку добудували, коли молодший син після одруження залишився жити з батьками. Піч служила для обігріву приміщення, в ній пекли хліб та на свята могли готувати святкові страви. Окрім цього не помітно жодної відмінності в усталеному порядку побудови інтер’єру: під вікном лави та стіл, на стіні навпроти входу образи,
На сінешній стіні, в замиснику розкладені декоративні миски. Чільна стіна прикрашена фаянсовими розписними тарелями фабричного виробництва. Своєрідним декором слугують яскраві налавники та залавники. На жердці над ліжком розкладено святковий одяг, який чарує око розмаїттям вишивки, різнобарв’ям орнаменту із загадковими ромбами, трикутниками, химерними гачками, геометризованими рослинними букетами.
Особливо урочисто виглядає «коверець» над постіллю на затильній стіні. Він вражає своєю красою та місцевою самобутністю. Поздовжні смуги стилізованого рослинного орнаменту обрамлюють зооморфні та орнітоморфні зображення, що лежать в основі композиції. Образи коня та птахів, що були тотемами давніх людей, належать до архаїчного шару традиційного буковинського мистецтва. Зображення коня-трудівника, як знайомий образ буденного життя, органічний та зрозумілий кожній майстрині.
Взагалі кожен предмет, кожна деталь інтер’єру сільського помешкання були ретельно продумані, їх форма та зміст перевірені досвідом багатьох поколінь. Це значно полегшувало достатньо складний життєвий шлях селянина. Кожний його крок по життю був регламентований, традиції та звичаї, яких строго дотримувались повсякдень, дозволяли долати життєві труднощі з меншими втратами, зберігаючи життєву енергію та силу кожного члена великої родини.
Коли мова заходила про вибір місця для хати , існувало багато звичаїв та ритуалів, які обов’язково мали передувати такому важливому дійству, яким було будівництво родинного гнізда. Вибір місця для житла передбачав ряд спостережень та навіть магічні дії. Так для житла вибирали ділянку, де навесні першим танув сніг, де не росли чагарники, а надто бузина, вранці не випадала роса, де залюбки лягала відпочити худоба.
В деяких районах краю побутував звичай набирати землі із ділянок , що їх обирали господарі та йти з нею до ворожки, щоб встановити добре чи ні вибране місце.
Перед початком будівництва під стовпи у кутах хати, або підвалини фундаменту слід було класти зерно та дрібні гроші, аби господарі хати завжди жили у достатку.